Барашенко Юрій Петрович народився 02 травня 1966 року у с. Шумилово Бершадського району.
Закінчив Красносільську середню школу Бершадського району. Проходив військову службу в лавах Повітряно-десантних військ Збройних Сил СРСР. Служив у Групі радянських військ у Німеччині. Здійснив 57 стрибків з парашутом.
Після армії закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного інституту (нині – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського). Займався парашутним спортом, грав у хокей на траві, брав участь у чемпіонаті СРСР. 5 років працював тренером дитячо-юнацької спортивної школи у місті Бершадь Вінницької області, потім – вчителем фізичної культури та військової підготовки загальноосвітньої школи села Красносілка Бершадського району.
Одружений, дружина Барашенко Оксана Вікторівна, син Денис, донька Вікторія. Із родиною проживав у селі Маньківка Бершадського району Вінницької області. Займався спортом. Виступав за футбольну команду «Цукровик Красносілка». Був чемпіоном та призером районних, обласних, республіканських змагань з футболу та легкої атлетики.
Юрій Барашенко був цілеспрямованою людиною, офіцером високої честі та гідності. Учитель за спеціальністю, гуманіст за життєвими принципами і великий патріот України. Він любив свою землю, людей, життя і вірив у майбутнє України. Майже двадцять років виховував молоде покоління, любив учнів, долучав їх до спорту та здорового способу життя, для своїх учнів був не просто учителем, а товаришем і наставником. Його доброти, щирості, любові та поваги до людей, вистачило б на весь світ… Юрія Петровича любили і поважали колеги, учні, друзі, односельці за справедливість, вміння підтримати і допомогти
22 квітня 2015 року Бершадсько-Теплицьким районним військовим комісаріатом Вінницької області мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (нині – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного; місто Львів). Служив у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В2248). Деякий час ніс службу на адміністративному кордоні з окупованою російськими військами Автономною Республікою Крим.
Із вересня 2015 року капітан, командир мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї ОМПБр, в/ч пп В4050 (Гайсин) Юрій Барашенко брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Петрович». Ніс службу у районі міста Попасна Луганської області. За зразкову службу отримав звання капітана та став командиром роти. Серед відзнак: орден "За вірність народу України", дві медалі: "Захисникам Вітчизни" та "За оборону рідної держави", листи-подяки.
3 серпня 2016 року близько 14:00 капітан Барашенко на позиції батальйону був важко поранений у голову. Тяжкопораненого офіцера доправили до лікарні у місто Попасна Луганської області, де він помер того ж дня. Його життя обірвалось за нас, за Україну… Господь забирає кращих. Командир роти Юрій Барашенко загинув у боротьбі за територіальну цілісність України, як щирий патріот та справжній герой. Він був офіцером, який знає, що таке честь, обов’язок та відповідальність. Мав міцний, надійний тил — хорошу, дружню сім’ю .
Поховання Юрія Барашенка відбулося у с. Маньківка 6 серпня 2016 року. У нього залишилася дружина Барашенко Оксана Вікторівна, двоє дітей – син Денис та дочка Вікторія. Батьки - Петро Феодосійович та Марія Григорівна проживають у с.Шумилово Бершадського району.
Барашенко Юрій Петрович ніколи не нарікав, був оптимістом і щиро вірив у справедливість. Його смерть принесла не лише біль втрати, а ще розчарування та жахливі версії причин смерті. Родині довелося боротися за чесне ім’я свого чоловіка, батька, друга... Слідство тривало не один місяць, але родина не залишилась наодинці із своїм горем, районна та місцева влада допомагала, підтримувала сім’ю, усі прагнули знайти істину. В результаті зробленої величезної роботи та докладених надвеликих зусиль справедливість відновлено. Згідно наданого витягу з протоколу військово-лікарської комісії №19 від 11 січня 2018 року - причина смерті Барашенка Юрія Петровича пов’язана із захистом Батьківщини. 17 січня 2018 року дружині загиблого Барашенко О.В. та сину Барашенко Д.Ю. встановлено статус члена сім’ї загиблого.
Шлях боротьби за правду і справедливість пройшли всі разом: родина, влада, громадськість, волонтери, величезне сприяння було від Народного депутата України Миколи Кучера. І жодного дня не сумнівались, що наш земляк Юрій Барашенко високоморальна людина, справжній герой, який віддав життя заради миру в Україні.
Капітан Ю.П. Барашенко, командир мотопіхотної роти - людина високої честі та гідності..
Нагороди і відзнаки:. За зразкову службу отримав звання капітана та став командиром роти. Серед відзнак: орден "За вірність народу України", дві медалі: "Захисникам Вітчизни" та "За оборону рідної держави", листи-подяки.
Меморіалізація:24 серпня 2017 року у День Незалежності України у с. Красносілка Бершадського району Вінницької області відкрито меморіальну дошку земляка, випускника, вчителя фізичної культури та захисту Вітчизни Красносільської школи, чудової людини та справжнього друга, який загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України Юрія Петровича Барашенка.
Рішенням сесії Маньківської сільської ради іменем Юрія Барашенко названа вулиця у с.Маньківка Бершадського району Вінницької області.
На місці поховання встановлено пам’ятний знак Юрію Барашенку
У боротьбі за незалежність полягли кращі сини Бершадщини, ми схиляємо голову перед пам’яттю наших героїв і у щирій молитві просимо Господа дати мир в Україну. Бо і сьогодні на передовій: добровольці, військовослужбовці, прикордонники, капелани, волонтери, медичні працівники ризикують життям заради України.
Капітан Ю.П. Барашенко назавжди залишиться в нашій пам’яті справжнім офіцером, добрим командиром для підлеглих і товаришем для друзів, людиною, яка достойно жила та відважно віддала своє життя за рідну землю, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України. На жаль найкращих забирають небеса.
Вшануймо пам’ять нашого земляка капітана Юрія Барашенка щирою молитвою та хвилиною мовчання.
Герої не вмирають!
